Одним з різновидів сімейних договорів є договір між подружжям. Зокрема, шлюбний договір. Вперше інститут шлюбного договору був введений в сімейне законодавство України ще в 1992 році. Сьогодні ж шлюбний договір втратив деяку екзотичність і поступово проникає в реалії повсякденного життя.
Подружжя має право укладати між собою будь-які види договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч.1 ст. 64 Сімейного кодексу України). Крім цивільно-правових договорів (купівля-продаж, дарування і т.д.) подружжя може укладати і інші договори, для яких подружній статус або статус молодят є обов’язковим.
Хто може укласти шлюбний договір?
Право на укладення шлюбного договору мають виключно особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також особи, які вже перебувають у законному шлюбі (ч.1 ст. 92 Сімейного кодексу України). Якщо в шлюб вступає неповнолітня особа, яка виявила бажання укласти шлюбний договір, то така особа повинна мати письмову згоду її батьків або піклувальника, засвідчену нотаріусом.
Виходячи з зазначених вище положень можна зробити висновок, що особи, які проживають в цивільному шлюбі, укласти такий договір не можуть. Але вони можуть укласти, наприклад, договір про визначення правового режиму майна.
Початок і строк дії шлюбного договору
Якщо шлюбний договір був укладений до реєстрації шлюбу, то він набирає чинності в день реєстрації шлюбу. У разі укладення шлюбного договору між подружжям – в день нотаріального посвідчення (ст. 95 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Сімейного кодексу України, в шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки дії окремих прав і обов’язків. Сторони можуть, наприклад, передбачити, що правовий режим майна, котрий встановлений сторонами в шлюбному договорі, буде діяти протягом перших п’яти років після укладення шлюбу і т.д.
Також, в шлюбному договорі може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу. Наприклад, сторони можуть домовитися, що в разі розірвання шлюбу протягом одного року одна зі сторін буде надавати матеріальне утримання іншій.
Зміст шлюбного договору
Згідно ч. 1 ст. 93 Сімейного кодексу України (далі СК України), шлюбним договором регулюються:
- майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки;
- майнові права та обов’язки подружжя як батьків.
Дана стаття передбачає, що не можна зобов’язати подружжя кохати один одного, зберігати подружню вірність, не зловживати алкогольними напоями і т.д.
Умови шлюбного договору не можуть
- зменшувати обсяг прав дитини, встановлених СК України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище;
- передавати у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Нерідко сторони хочуть включити в договір умови щодо імені майбутньої дитини, його віросповідання, місця проживання і т.д. Не викликає сумнівів, що такі умови шлюбного договору суперечать чинному законодавству України.
Слід зазначити, що особисті немайнові відносини подружжя, і між подружжям і дітьми, такий документ регулювати не може, інакше відповідні положення шлюбного договору будуть недійсними.
Умовно правовідносини, що регулюються шлюбним договором, можна поділити на такі групи
1. Умови, що змінюють передбачений законом правовий режим майна подружжя (ст. 97 СК України):
- в шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина/чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу;
- сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте за час шлюбу, положень про спільну сумісну власність і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
- в шлюбному договорі подружжя може визначити, що певне майно, що належить як одному з них, так і обом, буде передано для забезпечення потреб їхніх дітей, або інших осіб. Наприклад, скрипка, що належить на праві власності одному з подружжя, може бути передана для забезпечення потреб дитини подружжя;
- в шлюбному договорі сторони можуть визначити порядок поділу майна при розлученні;
- сторони можуть включити в договір будь-які умови щодо визначення режиму майна, що не суперечать моральним засадам суспільства.
2. Умови про порядок користування подружнім майном (ст. 98 СК України)
- в зв’язку з укладенням шлюбу один із подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить другому з подружжя, сторони у шлюбному договорі можуть домовитися про порядок користування ним і про звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або ж без неї. Так, в договорі може бути зазначено, що дружина/чоловік – не власник, покине житлове приміщення без отримання натомість компенсації. Або в договорі, навпаки, може бути обумовлено право одного з подружжя на отримання у власність іншого майна або грошей, а також право на отримання будь-якого іншого майна в користування;
- подружня пара може домовитися про проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них, чи є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
3. Умови про взаємне утримання подружжя (ст. 99 СК України)
- кошти на утримання одного з подружжя іншим, незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором;
- умови, розмір та строки виплати аліментів, у разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
Слід звернути увагу, що умови, вже укладеного договору, за взаємною згодою подружжя можуть бути змінені. Угода про зміну шлюбного договору, як і сам договір, нотаріально посвідчується (стаття 100 СК України). Так само, згідно зі ст. ст. 101, 102 і 103 СК сторони можуть відмовитися від шлюбного договору, договір може бути розірваний або визнаний судом недійсним.
Особи, що вступають в шлюб, часто задаються питанням не виступить шлюбний договір фактором, через який погіршаться відносини між парою? Чи можна вважати, що укладення такого договору автоматично передбачає, що шлюб незабаром буде зруйнований? Дане питання не стільки правове, скільки морально-етичне. Єдиної вірної відповіді не існує, відповідь на ці питання цілком залежить від осіб, що вступають у шлюб, від їх світогляду. Цілком можливо, що спочатку здається, що мета укладення шлюбного договору надто приземлена і меркантильна. Однак варто пам’ятати, що пропонуючи укласти шлюбний договір, Ви зовсім не висловлюєте свою недовіру своєму обранцеві або обраниці, а піклуєтеся про Ваш спільне майбутнє і про матеріальне благополуччя дітей.