Як я вже писав, літо та осінь 1914 року для влади й правоохоронних органів нашого міста видалися досить напруженими. Адже Харків у роки Першої Світової Війни був буквально затоплений доносами патріотично налаштованих громадян на всіх, хто здавався їм трохи підозрілим. Проте ворог ввижався за кожним деревом не лише пересічним громадянам. Страждало на шпигуноманію й вище керівництво. З цієї причини нерідко траплялися казуси. Про один із них і піде сьогодні мова.
Ця історія почалася з того, що 28 липня 1914 року товариш міністра внутрішніх справ і командувач Окремим корпусом жандармів Володимир Федорович Джунковський усім губернаторам, градоначальникам, начальникам губернських жандармських відділень надіслав такий секретний циркуляр.
«Останніми роками спостерігається масовий наплив до Росії китайців, що прибувають у межі імперії як дрібні торговці “врозніс”. Розпорошуючись і проживаючи без будь-якого нагляду по всій країні, китайці-торговці являють собою елемент, із якого можуть вербуватися воєнні розвідники на користь іноземних держав.
На підтвердження цього в Департаменті поліції маються такі дані:
У поточному році в межах Варшавського округу було затримано кількох китайців-торговців, заскочених у занятті воєнним шпигунством на користь Німеччини. За повідомленням Головного управління Генерального штабу, японці користуються китайцями для організації в Російській імперії шпіонажу на найширших засадах.
Установленим наглядом по С.-Петербургу і Москві за китайцями-торговцями з’ясовано, що вони в обох столицях поділяються на групи, із яких кожна являє собою правильну, тісно згуртовану та відмінно дисципліновану організацію.
При цьому не можна не зазначити, що більшість китайців має вельми незначну наявність товару, який нібито існує у них для відведення підозр. Деякі з них мають найнепевніше уявлення про якість та ціну товару, що ними продається.
Нарешті, багато хто з китайців прагне приховувати сліди своїх переїздів усередині держави.
Вбачаючи в усіх цих явищах дуже тривожні для зовнішньої безпеки ознаки, Головне управління Генерального штабу визнає нагально необхідним у цілях припинення шпигунських намірів з боку китайців, що прибувають у межі імперії, встановити повсюди через чинів цивільної та загальної поліції ретельний нагляд за китайцями на предмет з’ясування істинних їхніх занять та цілей перебування в імперії.
Повідомляючи про викладене, маю честь прохати вас розпорядитися вжиттям у підвідомчому вам районі належних заходів до здійснення вищезазначеної пропозиції Головного управління Генерального штабу, додаючи, що в разі, якби наглядом за китайцями були б добуті якісь відомості, що дають привід запідозрити їх у дотичності до воєнного шпигунства, то таких негайно затримувати, а відомості по мірі їх отримання невідкладно передавати в належні окружні штаби і в Департамент поліції».
На підставі цього документа 12 серпня харківський губернатор видав циркуляр, яким поліцмейстерові та повітовим справникам губернії наказувалось:
- негайно затримати всіх китайців-торговців для встановлення особи;
- піддати ретельному обшуку їх особисто, а також їхні товари;
- списки арештованих китайців із протоколами та описами знайденого негайно надавати губернатору;
- з’ясувати, звідки й коли кожен затриманий китаєць-торговець прибув до міста чи губернії, а також чи дійсно він займається торгівлею і чи не має з кимось підозрілих стосунків.
Усе наказуване мусило бути виконаним найретельнішим чином і під керівництвом та наглядом поліції міста чи повітів.
Після такого циркуляра, ясна річ, усі одразу ж кинулися шукати китайських шпигунів. У підсумку, проте, пощастило відзначитися лише одному чиновникові — зміївському повітовому справнику. Із рапорту, поданого 22 серпня харківському губернатору, дізнаємося, що:
- 20 серпня у передмісті Чугуєва поліція затримала трьох невідомих китайців, що займалися торгівлею мануфактурним товаром “врозніс”;
- як посвідчення особи вони пред’явили поліції 3 квитки на жительство в Російській імперії терміном на один рік, два з-поміж яких були видані харківським губернатором і один — московським генерал-губернатором 8 травня та 25 червня 1914 року відповідно;
- під час наступного ретельного обшуку в Лу-Чень-Шаня, Цзянь-Фа-Гуня та Хань-де-Цзюня, а також в орендованому ними з вечора 19 серпня приміщенні на гостиному дворі міщанина Козьмы Бобкова було виявлено три тюки мануфактурного товару й 213 карбованців.
Надалі на допиті китайці вказали, що на територію Російської імперії прибули з міста Харбіна в січні 1914 року. Потому проживали в різних містах та займалися роздрібною торгівлею. Останні 4 місяці проживали у місті Харкові у свого господаря Ху-Сень-По, який винаймав квартиру на вулиці Благовіщенській. До Чугуєва прибули 19 серпня, а з нього вранці наступного дня попрямували торгувати до слободи Малинівки.
Загалом, нічого страшного й екстраординарного, чи не так? Однак потім украй відповідальний зміївський повітовий справник пише таке:
«…Зазначені китайці разом із відібраними в них трьома тюками товару й грошима в сумі 210 карбованців, за виданням їм із загальної суми грошей 3 карбованців за кормове утримання, одночасно з цим перескеровані мною, на підставі циркуляра від 12 серпня цього року за № 13357, до управління харківського поліцмейстера для засвідчення осіб та затримання аж до розпорядження Вашого превосходительства, де наразі й перебувають…».
Також до цього рапорту додавалися документи затриманих, детальний опис відібраних у них товарів. Із опису ми дізнаємось, що торгували китайці на наших землях шовковими й батистовими кофтинами, шаликами, спідницями, шкарпетками тощо.
А ось у протоколі допиту заарештованих, що додавався до рапорту, окрім свідоцтв кількох жителів міста Чугуєва, що бачили тих 19 та 20 серпня й ні в чому підслідчих не запідозрили, і вже викладеної вище інформації, є один дійсно цікавий момент. Виявляється, ніхто із заарештованих російською ані читати, ані писати не вмів.Тож як конкретно було отримано інформацію, чи було знайдено перекладача і наскільки незнання мови вплинуло на «шпигунську» діяльність, документи мовчать. Однак, на жаль, ані схвалення, ані нагороди за оперативне затримання китайських шпигунів зміївський повітовий справник так і не отримав, оскільки того-таки 22 серпня товариш міністра внутрішніх справ і командувач Окремим корпусом жандармів Володимир Федорович Джунковський написав у Харків губернатору:
«Китайський посланник неодноразово звертався зі скаргами щодо способів видворення з держави мандрівних китайців-торговців, багато з яких, затримані у місцях ув’язнення, піддавалося утискам і утратам. В цілях підтримання якнайкращих добросусідських взаємин із дружньою нам країною, особливо важливих для нас у час, який переживається, та задля уникнення нарікань з боку китайського уряду, що ми ставимось до китайців як до підданців ворожої нам країни, прошу вжити всіх заходів до того, аби затримані китайці, що не підозрюються в шпигунстві, негайно звільнювались із місць ув’язнення і при неможливості залишити їх у ввіреній Вам місцевості спрямовувались на батьківщину прохідним свідоцтвом № 651».
Через це вже 25 серпня харківський губернатор пише поліцмейстерові та всім повітовим справникам губернії таке.
«На доповнення до циркуляру від 12 цього серпня за № 13357 повідомляю, що через недопущення безпідставного та тривалого затримання китайців під вартою та на уникнення нарікань з цього приводу я пропоную вам прийняти до неухильного керування таке:
- Затримані китайці, проти яких не буде ґрунтовних підозр у шпигунстві, підлягають негайному звільненню з-під варти, причому якщо місце постійного їхнього жительства не у ввіреному нам регіоні, то пропоную відсилати їх до місць постійного жительства при прохідних свідоцтвах. Під місцями постійного їхнього жительства треба розуміти ті місцевості держави, де вони постійно проживають.
- Китайців у жодному разі не можна залишати на жительство у місцях скупчення й формування військових частин.
- Щодо ж тих китайців, на яких падатиме ґрунтовна підозра в шпигунстві, належить складати протоколи, які негайно мені надавати, а самих підозрюваних затримувати під вартою на підставі 21-ї ст. Положення про охорону аж до подальших моїх розпоряджень.
Про всі вжиті вами заходи щодо китайців наказую безвідкладно мені доповідати. Незалежно від цього пропоную звернути особливу увагу на мандрівних циганів: бродяжництво цих осіб на час воєнних дій мусить бути безумовно припинене і всі вони повинні бути вислані за місцем їхнього постійного жительства з відібранням підписки про невиїзд та встановленням за ними нагляду».
На початку вересня, незважаючи на активні пошуки, повітові справники доповідають харківському губернатору про те, що китайців на жительстві у ввірених їм повітах немає, проте у разі появи таких за ними негайно буде встановлено нагляд.
Також 2 вересня з канцелярії з посиланням на циркуляр від 25 серпня харківському поліцмейстеру був надісланий запит із проханням повідомити про те, що сталося із затриманими в місті Чугуєві трьома китайцями.
Відповідь надійшла просто надоперативно — 24 вересня. Там повідомлялося, що оскільки нічого підозрілого виявлено не було, заарештовані раніше Лу-Чень-Шань, Цзянь-Фа-Гунь і Хань-де-Цзюнь були повернені за місцем жительства їх. Дата звільнення із в’язниці при цьому зазначена не була. І, мабуть, на цьому історія закінчилася б і про ворожих агентів азійської зовнішності правоохоронні органи забули б і припинили витрачати на їх пошуки купу часу, проте наприкінці вересня начальник штабу Київського військового округу надіслав харківському губернатору секретне повідомлення, у якому зазначив, що за наявними в нього відомостями у місцевостях, розташованих поблизу театру воєнних дій, усе ще продовжують залишатися китайці-торговці, що займаються шпіонажем на користь Німеччини. З цієї причини він настійливо просить негайно вислати таких, якщо вони виявляться в Харківській губернії. Але тільки 2 жовтня на підставі цього повідомлення керівники правоохоронних органів міста й губернії отримали від харківського губернатора таку вказівку:
«…Через викладене я, на доповнення до циркуляру від 25 серпня цього року за № 16401, пропоную харківському поліцмейстеру та повітовим справникам Харківської губернії звернути особливу увагу на китайців, які групувалися б довкола казарм і загалом розташування військ, причому щодо тих китайців, на яких падатиме ґрунтовна підозра у шпигунстві, належить складати протоколи, які негайно мені надавати, а самих підозрюваних затримувати під вартою на підставі 21-ї ст. Положення про охорону аж до подальших моїх розпоряджень».
Потому поліція знову розпочинає пошуки усе тих самих трьох китайських торговців, однак ніде їх не знаходить. У підсумку 21 жовтня харківський поліцмейстер у своїй доповіді губернатору зазначає, що за наявними відомостями Лу-Чень-Шань, Цзянь-Фа-Гунь і Хань-де-Цзюнь після свого звільнення відбули з Харкова невідь-куди…