Розглядаючи новий Закон України «Про Національну поліцію», який був прийнятий 2 липня 2015 року можна відмітити наступні нововведення, що отримали своє відображення в даному Законі. Тож розглянемо деякі найбільш важливі «новинки».
Відповідно до Закону України «Про національну поліцію» Національна поліція України – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а, в свою чергу, Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
1. Частиною 4 статті 34 Закону України «Про Національну поліцію» вводиться новий поліцейський захід – «поверхнева перевірка». Така перевірка має відношення до речі чи транспортного засобу.
Частина 5 та 6 даної статті визначає, що ця перевірка полягає у візуальному огляді речі та/або транспортного засобу або візуального огляду салону та багажника транспортного засобу. Поліцейський при здійсненні поверхневої перевірки має право вимагати відкрити кришку багажника та/або двері салону. Така вимога не передбачає жодного наявного дозволу суду чи будь-яких інших органів у поліцейського на це, а обов’язок особи її виконати є зобов’язальною нормою. Під час такої перевірки речі або транспортного засобу особа повинна самостійно пред’явити поліцейському вміст особистих речей або транспортного засобу.
Частиною 4 ст.34 Закону України «Про Національну поліцію» надає можливість поліцейському проводити таку перевірку в разі:
- якщо існує достатньо підстав вважати, що в зазначеному транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
- якщо існує достатньо підстав вважати, що в такому транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров’ю такої особи або інших осіб;
- якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям учинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.
Однак варто зважити, що можливість проведення такого заходу поліцейськими суперечить закріпленим в Європейській конвенції з захисту прав людини та Конституції України правам та свободам людини.
Згідно статті 30 Конституції України гарантується недоторканність житла та іншого володіння особи, в тому числі автомобіль:
Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
З огляду на такі розбіжності можна зазначити, що різниця кардинальна та підстави, передбачені ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» не відповідають положенням ст. 30 Конституції України.
На вказані розбіжності зверталась увага законодавця у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України до законопроекту «Про Національну поліцію».
Отже Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає щодо поліцейського заходу «огляд транспортного засобу» ні відповідного судового санкціонування, ні можливості оскарження таких дій поліцейських, ні механізму поновлення порушеного права недоторканності володіння особи.
2. Ще одним запровадженням стало положення статті 27 «Про Національну поліцію»,а саме – використання поліцією інформаційних ресурсів.
Завдяки даному положенню поліція отримує безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади з обов’язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних», тобто доступ майже до всіх реєстрів, які є в країні.
Однак, в цьому праві поліції також вбачається проблема, з огляду чи завжди буде професійним таке втручання в особисте життя людини, для отримання таких відомостей.
Звертаю увагу, що на даний момент таке право є тільки в ході кримінального розслідування, а у всіх інших випадках є обмеження.
3. Стаття 26 Закону про поліцію передбачає, що тепер під час адміністративного затримання поліцейські можуть брати відбитки пальців та інші біометричні дані осіб. При цьому ніде не встановлено строк зберігання таких даних. Тобто, з’являючись у такій базі даних людина заноситься до «лав злісних правопорушників», що недопустимо у демократичній правовій державі.
4. Стаття 32 Закону про поліцію надає право поліції зупиняти будь-якого перехожого і вимагати документи. Згідно цієї статті це можна робити, в разі коли «існує достатньо підстав, що особа має намір вчинити правопорушення». Тобто будь-який поліцейський може сказати громадянину: “В мене є підстави вважати, що ви збираєтеся вчинити правопорушення” і надалі вимагати пред’являти документи.
Тобто, слідуючи з цього положення, на будь-кого накладається неконституційний обов’язок завжди мати при собі документи, що підтверджують особу. А у разі відсутності таких документів із собою, поліцейський має можливість провести затримання і доправити до підрозділу поліції для її ідентифікації.
З позитивних моментів слід виокремити відкриті конкурси на посади в поліції. Будь-якій особі, старшій 18 років, яка має щонайменше повну загальну освіту і хороший стан здоров’я, відкривається шлях до посади поліцейського, а також залучено громадськість до відбору поліцейських.
Підсумовуючи вказане, слід зазначити, що невідповідності окремих положень Закону України «Про Національну поліцію» як Конституції України, так і КПК України є загрозою порушення основоположних прав та свобод людини, можуть мати наслідком дискредитацію реформи поліції загалом, що є вкрай негативним для побудови демократичного суспільства в Україні.