Сімейне право – галузь права, що регулює сімейні відносини, а саме: особисті та пов’язані з ними майнові відносини, які виникають між особами під час шлюбу, споріднення, усиновлення, прийняття дітей у сім’ю для виховання.
Реєстрація шлюбу
Поняття шлюбу. Право на шлюб. Шлюбний вік
Браком є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація шлюбу є підставою для виникнення у жінки та чоловіка взаємних прав та обов’язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов’язків подружжя, крім випадків,передбачених законом. Документом, що підтверджує укладання шлюбу, є Свідоцтво про укладення шлюбу.
Органи державної реєстрації шлюбу
Органами, до повноважень яких входить державна реєстрація шлюбу, є Відділи реєстрації актів цивільного стану. За заявою наречених реєстрація шлюбу може відбутися за місцем реєстрації (прописки / проживання), за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Однак, не варто забувати, що шлюб може бути зареєстрований в іноземній державі. Для цього необхідно звернутися в консульство або посольство України в тій державі, в якому відбуватиметься одруження. У консула або посла є всі повноваження, які дають йому право засвідчити факт укладення шлюбу між громадянами України за кордоном. Сама ж процедура нічим не відрізняється від тієї, яка проходить на території України.
Подача Заяви про реєстрацію шлюбу
За законом, шлюб реєструється після закінчення місячного терміну з моменту подачі відповідної Заяви. У разі ж вагітності нареченої, шлюб реєструється у день подання Заяви або в будь-який інший день, за бажанням наречених, протягом місяця. Максимальний термін для подання заяви про реєстрацію, передбачений чинним законодавством, становить два місяці. Мінімальний – один місяць.
Документи, які необхідно подати для реєстрації шлюбу (громадянам України)
- Паспорт громадянина України;
- Реєстраційний номер облікової картки платника податків (ІНН);
- Якщо один із наречених перебував раніше у шлюбі, то необхідно подати документ, що підтверджує припинення попереднього шлюбу, це може бути: Свідоцтво про припинення шлюбу або Рішення суду;
- Якщо один із наречених овдовів, то необхідно надати Свідоцтво про смерть колишніх чоловіка або дружини.
- Дозвіл суду на вступ у шлюб до досягнення шлюбного віку, якщо хто-небудь з молодят є неповнолітнім.
Документи, які необхідно подати для реєстрації шлюбу (іноземним громадянам)
- Паспорти;
- Довідка про відсутність перешкод для реєстрації шлюбу (довідка про сімейний стан);
- Віза, що дозволяє іноземному громадянину перебувати на території держави, де буде проходити реєстрація шлюбу.
Всі документи, видані зарубіжними державами, повинні мати апостиль (спеціальний штамп на національному документі для визнання його за кордоном) та / або мають бути перекладені на українську мову і нотаріально засвідчені.
Ознайомлення осіб, що вступають у шлюб, з їхніми правами та обов’язками
Орган, який прийняв Заяву про вступ до шлюбу, зобов’язаний ознайомити наречених з умовами і порядком реєстрації шлюбу, упевнитися, що ці особи взаємно обізнані про стан здоров’я і сімейний стан, а також роз’яснити їм права і обов’язки як майбутніх подружжя і батьків, попередити про відповідальність за приховування наявності перешкод для вступу до шлюбу. Реєстрація шлюбу проводитися в присутності осіб, які укладають шлюб. У паспортах осіб, які уклали шлюб, що засвідчують їх особу, проводиться запис про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, ім’я, по-батькові і року народження другого з подружжя та місця і часу реєстрації шлюбу. Ми рекомендуємо Вам ознайомитися з законами про шлюб і сім’ю в Україні (Цивільний кодекс; Сімейний кодекс).
Перешкоди укладенню шлюбу
Законодавством України не допускається укладення шлюбу:
- Між нареченими, хоча б один з яких не досяг шлюбного віку (за винятком випадків, коли на укладення шлюбу є відповідний дозвіл суду);
- Між нареченими, хоча б один з яких перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
- Між родичами по прямій висхідній і низхідній лініях, між рідними та братами і сестрами, усиновителями і усиновленими;
- Між нареченими, хоча б одного з яких визнано судом недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства.
Розірвання шлюбу (Розлучення)
Українським законодавством передбачено дві процедури розірвання шлюбу. Порядок розірвання шлюбу залежить також від кількох обставин, а саме наявність неповнолітніх дітей, незгоду чоловіка / дружини і наявність майнового спору.
Розірвання шлюбу (Розлучення) через орган реєстрації актів цивільного стану
За таких обставин, для оформлення розлучення в Україні необхідно звернутися до органу реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) за місцем реєстрації (прописки / проживання) чоловіка або дружини. Необхідно пред’яволення паспортів. Подружжя повинні подати в РАЦС спільну Заяву про реєстрацію розірвання шлюбу встановленого зразка.
Сімейним законодавством встановлено, що шлюб не може бути розірваний раніше ніж через місяць з моменту подачі відповідної Заяви про розлучення. Протягом цього місяця подружжя має право відкликати свою Заяву про розірвання шлюбу. Якщо ж рішення про розлучення прийнято свідомо, і не змінилося за цей місяць, тоді чоловік і дружина повинні з’явитися у РАЦСі у призначений день і час для реєстрації розірвання шлюбу.
Процес розірвання шлюбу завершується отриманням Свідоцтва про розірвання шлюбу.
Розірвання шлюбу (Розлучення) через суд
Обопільне рішення подружжя на розірвання шлюбу
У випадках, коли в сім’ї є неповнолітні діти і подружжя прийняло обопільне рішення про розірвання шлюбу – діє інша процедура розірвання шлюбу. Розлучення оформлюється через суд. Подружжя має право подати до суду спільну заяву про розірвання шлюбу. Також необхідно подати такі документи:
- Копії паспортів подружжя;
- Оригінал Свідоцтва про укладання шлюбу;
- Копії Свідоцтв про народження дітей.
До спільною заяви подружжя про розірвання шлюбу необхідно додати письмовий Догововір про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Таким чином, держава зобов’язує подружжя обговорити і прийняти рішення з приводу подальшої долі дитини/дітей.
Також подружжя мають право укласти Договір про розмір аліментів на дитину / дітей, який повинен бути нотаріально посвідчений.
Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає після закінчення одного місяця з дня подачі заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати цю заяву.
Незгода одного з подружжя на розірвання шлюбу
Якщо ж ініціатива розірвання шлюбу виходить від одного з подружжя, яке має дітей, він може подати Позовну заяву до суду. При цьому, у позовній заяві необхідно обгрунтувати, чому один з подружжя бажає розірвати шлюб і вважає подальше спільне проживання неможливим.
Однак, Позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну дію, що містить ознаки злочину і в інших випадках, передбачених законом.
У більшості випадків, перш ніж розірвати шлюб, суд дасть сторонам строк для примирення. Якщо після закінчення цього терміну сторони примиряться, позивачу слід просити суд залишити заяву без розгляду.
Суд ухвалить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У кожному разі, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Шлюб, розірваний судом, припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є Рішення суду, звертатися окремо за Свідоцтвом про розірвання шлюбу немає необхідності, однак таке право передбачено.
Особливості розірвання шлюбу з іноземцем
Однією з основних труднощів при розірванні шлюбу з іноземцем або особою без громадянства є питання встановлення підсудності такої справи. Підсудність – встановлення конкретного суду або органу державної влади, який має розглянути конкретну справу (суперечка).
Згідно з постановою Пленуму ВСУ № 11 від 21 грудня 2007 р в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначаються на загальних правилах, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.
У відповідності зі ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Сімейний кодекс України передбачає, що розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законодавством України.
Вищевикладене означає, що розірвання шлюбу в Україні не залежить від громадянства подружжя і буде здійснюватися на підставах і в порядку, передбачених для громадян України.
Слід пам’ятати, що при розірванні шлюбу в Україні іноземці не мають права посилатися на закони своєї держави, наприклад, на ті, які забороняють розлучення, обмежують його певними умовами або примушують до розлучення за расовими, релігійними або іншими, невластивими нашому законодавству мотивами.
Крім того, громадянин України, який проживає за межами України, має право звернутися з позовом про розірвання шлюбу до суду України, якщо другий з подружжя, незалежно від його громадянства, проживає за межами України.
Звертаємо увагу на те, що український суд компетентний розглядати справи про розірвання як «змішаних шлюбів» (зареєстрованих між особами, які є громадянами різних держав), так і шлюбів між громадянами України, згідно сімейного законодавства України, і у випадку, коли обоє проживають за кордоном.
Однак крім загальної підсудності справ, необхідно також встановити, який саме місцевий суд уповноважений розглядати справи про розірвання шлюбу з іноземцем або особою без громадянства.
За загальним правилом Позов про розірвання шлюбу подається до місцевого суду за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Проте законодавством передбачені випадки, коли Позов про розірвання шлюбу може бути поданий за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання або перебування позивача, за місцем знаходження майна та/або за останнім відомим місцем його знаходження відповідача.
Громадяни України, які постійно або переважно проживають за кордоном, не завжди мають можливість звернутися для розірвання шлюбу до українського суду. Тому розірвання шлюбу між громадянами України, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, якщо обидва з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали за межами України.
Документ, що засвідчує розірвання шлюбу між іноземцями, здійснене за межами України за законом відповідної держави, є дійсним в Україні, за умови проставлення апостиля або легалізації у відповідних компетентних установах.
Легалізація шлюбу, укладеного/розірваного за межами України
Шлюб і розірвання шлюбу, здійснені відповідно до права іноземної держави є дійсними в Україні.
Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 з подальшими змінами і доповненнями, Документи, видані компетентними органами іноземних держав, що засвідчують акти цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Однак, більшість країн, включаючи Україну, підписали вельми важливий міжнародний договір – Гаазьку Конвенцію від 5 жовтня 1961 р що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Так, ст. 1 Конвенції передбачено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Єдиною формальною умовою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплено документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був виданий. При цьому Апостиль повинен відповідати вимогам Доповнення до Конвенції. (http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_082/print1434358833420944).
Аліменти
Поняття аліментів, Право на аліменти
У відповідності зі ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Однак, законодавством України передбачено, батьки зобов’язані утримувати також і повнолітніх непрацездатних дочку, сина, якщо вони потребують матеріальної допомоги, і якщо батьки можуть таку допомогу надати. Також батьки повинні утримувати повнолітніх сина, дочку до досягнення ними двадцяти трьох років, якщо вони продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, за умови, що батьки можуть надавати матеріальну допомогу.
Стягнення аліментів не залежить від того, чи знаходяться в шлюбі батьки, розлучені чи вони взагалі не складалися в ньому. Аліменти на дитину стягуються на користь батька, з яким проживає дитина, є його власністю і повинні використовуватися за призначенням – на утримання дитини.