Історія про штраф за фотографування солдатів в 1914 році

Тема «Харків в роки Першої світової війни» є однією з моїх найулюбленіших. Чого лише немає в справах, що зберігаються в Державному архіві Харківської області на цю тему! І численні доноси жителів нашого міста в поліцію на своїх сусідів на кшталт «мені здається, що мій сусід — німецький шпигун, придивіться до нього, будь ласка». І судові справи, пов’язані з різними махінаціями чиновників на закупівлю військового обмундирування. І документи про стеження або затримання агентів ворожих спецслужб. І справи на тему жорстокого поводження з військовополоненими. Загалом, документи 1914-1917 років — це просто невичерпна скарбниця інформації. Але сьогодні я хотів би розповісти про одну вкрай цікаву історію, всі деталі якої прискіпливо описані в справі секретного відділення канцелярії харківського губернатора.

Як відомо, після вбивства 28 червня 1914 року сербським студентом Гаврилом Принципом в Сараєво спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда, світ завмер напередодні неминучої Великої війни.

У своєму протоколі від 20 липня 1914 року черговий при управлінні 1 ділянки міста Харкова Пархом’юк вказував:

«…цього дня із запискою чергового по 124 піхотному Воронезькому полку було доставлено до відділку невідомого звання молодого чоловіка з фотографічним апаратом. Затриманий за розпорядженням генерал-майора Гаврилова як такий, що займається фотографічними знімками нижніх чинів на вулиці проти казарм 124 піхотного Воронезького полку.

Молодий чоловік назвався селянином Чугуївської волості Зміївського повіту Микитою Архиповичем Меренським, що живе по Мовчанівському провулку №19, який пояснив, що цього дня він ходив Старо Московською вулицею та пропонував охочим знятися на хвилинній феротипній фотографії, в тому числі знімав і солдат по 20 копійок за картку, яку одразу вручав замовнику. Апарат належить його господареві Івану Михайловичу Довбні, що живе по Мовчанівському провулку №19, у якого він служить, і дозволу він для знімків на вулиці не має, для знімків картин солдат ніякого злого наміру не має».

У той же день було прийнято постанову:

Наступного дня в записці чергового 124 Воронезького полку — пристава 1 ділянки міста Харкова вказувалося:

«При цьому передаю фотографа, що займається знімками на вулиці нижніх чинів. Прошу встановити особу. Заарештований за наказом генерал-майора Гаврилова».

А вже 31 липня поліцмейстер нашого міста представив харківському губернатору рапорт, з якого ми дізнаємося, що 17-річний селянин Микита Меренский дозволу на фотографування нижніх чинів не має.

1 серпня 1914 року Німеччина оголосила війну Російській імперії. Почалася Перша світова війна. Лише 12 серпня харківський губернатор, розглянувши обставини справи про селянина Чугуївської волості Зміївського повіту Микити Архиповича Меренського, постановив:

«На підставі §38 обов’язкових постанов, виданих для жителів міста Харкова та Харківської губернії 27 липня 1914 року, за дії, що збуджують громадську тривогу серед населення, піддати названого Меренського штрафу в розмірі 50 рублів з заміною в разі несплати арештом на 20 днів».

Однак, коли 19 вересня околоточний наглядач 5 околотку 2 ділянки міста Харкова за дорученням пристава прибув до будинку, де за відомостями проживав Меренський, підсудного там не було. Більш того, після розпитувань мешканців з’ясувалося, що Меренський виїхав з нашого міста в невідомому напрямку, про що відразу ж було повідомлено околоточним наглядачем в Зміївське повітове поліцейське управління.

Як випливає з подальших рапортів повітових поліцейських, розшук Меренського за можливими адресами в листопаді місяці результатів не дав жодних.

І лише в лютому 1915 року поліції вдалося з’ясувати, що розшукуваний перебуває в Курську.

У той же день з Харківського розшукового відділення в Курське міське поліцейське управління було відправлено запит.

Однак і там знайти Меренського не вдалося. І лише 7 червня 1915 року о 8 годині ранку невловимий Меренський був затриманий в Харкові. Дуже шкода, правда, що в архівній справі на цю тему не написано жодних подробиць. Після свого арешту підсудний чесно написав про те, що штраф в розмірі 50 рублів він сплатити не може через брак грошей.

Закінчення цієї історії пречудове. Пристав 1 ділянки міста Харкова 24 червня 1915 року писав в управління харківського поліцмейстера наступне:

«Доношу управлінню пана харківського поліцмейстера, що Меренський, який відбув за цією постановою понад половину покарання, мною звільнений від подальшого арешту цього дня на підставі розпорядження від цього дня за №2013, враховуючи майбутній урочистий день Тезоіменитства (іменин) ЇЇ Імператорської Величності Государині Імператриці Марії Федорівни».

Тож, різні цікаві закони про амністію були і 100 років тому. Хоча, якщо чесно, я вкрай здивований тому факту, що грошовий штраф і тюремне ув’язнення невловимому фотобігунові не збільшили.