Невелика нотатка про історію харківської міліції

Як відомо, ми з вами живемо в місті, про минуле якого можна говорити нескінченно. Багатство та різноманітність тем для досліджень просто приголомшує уяву. Візьмемо, наприклад, історію роботи харківських правоохоронних органів.

До 1917 року — це десятки фондів і тисячі справ, що зберігаються в Державному архіві Харківської області (ДАХО). З них ми можемо дізнатися: про різні події,

боротьбу та затримання особливо небезпечних злочинців.

Чимало всіляких книг, з якими можна ознайомитись як в бібліотеках, так і у відкритому доступі в інтернеті. Від захоплюючих мемуарів легендарного колишнього начальника Харківської розшукової поліції Віталія Володимировича фон Ланге:

До вкрай цікавої книги 1914 року «Інструкція чинам поліції по виявленню та дослідженню злочинів»:

Не кажучи вже про те, що в кожному номері харківських газет першої половини ХХ століття (що виходили щодня) постійно публікувалися матеріали, присвячені різним подіям.

З вивченням історії харківської міліції за радянських часів все набагато складніше. Особливо в перші роки її існування. Пов’язано це з тим, що з жовтня 1917-го по грудень 1919 року влада в нашому місті досить часто змінювалася. Наприклад, після відходу німецьких частин з Харкова в результаті збройного повстання робітників, що співпало за часом з наступом частин Червоної армії, в місті була відновлена радянська влада.

Потім виконавчий комітет Харківської ради робітничих, червоноармійських і селянських депутатів видає розпорядження про створення в нашому місті міліції. Ініціатива отримує схвалення та підтримку з боку уряду, та 9 лютого 1919 року видається декрет «Про організацію міліції». Він проголошує:

«З метою охорони революційного порядку й особистої безпеки громадян, а також для боротьби з кримінальними злочинними елементами, які є спадщиною капіталістичного ладу, Рада народних комісарів Української Соціалістичної Радянської Республіки постановляє: організувати на території республіки робітничо-селянську радянську міліцію. Народному комісаріату внутрішніх справ доручається в найкоротший термін приступити до втілення в життя цього декрету».

Також вказаний документ передбачав підпорядкування міліції Народному комісаріату внутрішніх справ, а на місцях — відділам управління рад. Вважається, що саме з цього документа почався процес формування міліції в Харкові.

Уже 25 червня 1919 року наше місто займає білогвардійська армія А. І. Денікіна.

Нова влада створює свої правоохоронні органи. Однак під час успішного наступу частин Червоної армії 12 грудня 1919 року Харків звільняють від білогвардійців.

Формування міліції знову (незважаючи на повернення частини кадрів) починається практично з нуля. До весни 1920 року в нашому місті було відновлено діяльність 12 міліцейських районів, а також сформований загін кінної міліції та кримінально-розшуковий відділ. Варто також відзначити, що при цьому харківська міліція активно залучалася для ліквідації кримінального бандитизму та збройних антирадянських формувань, що залишалися на той момент в губернії.

Тому перше десятиліття існування харківської міліції дійсно вкрай цікаве.

У ДАХО при бажанні можна попрацювати на цю тему, наприклад, з наступними фондами:

  1. Управління Харківської губернської робітничо-селянської міліції та розшуку (губміліція). Хронологічні рамки: 1919-1925 роки. Кількість одиниць зберігання (справ) — 503.
  2. Серед них можна виявити накази по губернському та міському управлінням робітничо-селянської міліції, звіти про роботу повітових управлінь міліції, а також відомості про боротьбу з бандитизмом і дезертирством. Повітові управління робітничо-селянської міліції періоду 1919-1923 року. Сумарно в восьми таких фондах знаходиться 1858 справ, що містять різні декрети, постанови, циркуляри та накази, доповіді про стан і діяльність повітових управлінь, списки й особисті справи співробітників міліції, матеріали кримінальних справ і відомості про боротьбу з бандитизмом.
  3. 13 фондів управлінь районів робітничо-селянської міліції періоду 1919-1923 років.

Перераховувати можна ще нескінченно довго. А якщо коротко, то за період з 1919-го по 1930 рік у архіві нашого міста можна попрацювати приблизно із 41 фондом, сумарна кількість справ яких становить 3391 одиницю зберігання.

У різних харківських газетах того часу можна також знайти чимало цікавого про діяльність міліції.

Святкуванню першого десятиліття міліції та розшуку харківський журнал «Всесвіт» присвятив у 1929 році окремий номер. На кольоровій обкладинці розміщено фото постового біля службового телефону на вулиці.

У самому ж журналі, крім описів святкування та невеликого історичного нарису, можна знайти чимало цікавих фотографій співробітників харківської міліції.

Незважаючи на те, що за радянських часів про історію міліції нашого міста також писали, при роботі з книгою 1961 року видання «Зведений список книг, які підлягають виключенню з бібліотек і книготорговельної мережі», вдалося виявити такі прекрасні та важливі книги:

  • «Красный страж». Збірник статей, матеріалів і розповідей про життя і діяльності міліції та розшуку УРСР. Упоряд. Я. Кальницький. Харків, Держ. вид., 1926. 227 с. 5 000 прим.
  • «На посту». Ювілейний журнал Харківської губернської робітничо-селянської міліції та Від. упр. губвиконкому. Присвячується п’ятій річниці рад. раб.-кр. червоній міліції. 1917. 12/XI-1922. Харків, 1923. 81 с. 3 000 прим.
  • Те саме видання 1924 року.

У наш час перші роки харківської міліції також привертають увагу вчених. Наприклад:

  • Зайцев Б. П., Мигаль Б. К. «Харьковская городская милиция в 1920-х годах»,
  • Збірник архівних матеріалів (укладач Андрій Парамонов) «История Первоймайской милиции».

Чимало і досліджень, присвячених різній проблематиці харківської міліції 1917-1930 років, автором яких є Ігор Дмитрович Коцан.

Але, як не парадоксально, білих плям історії харківської міліції не стає менше. Моя багаторічна практика роботи з документами в Харківському обласному архіві переконливо доводить той факт, що все найцікавіше знаходиться зовсім несподівано й там, де найменше цього очікуєш. Так сталося і цього разу. Робота з описами фонду П.10 (Харківська обласна філія Інституту історії партії) періоду 1922-1939 років жодних відкриттів зовсім не віщувала. Серед 1184 одиниць зберігання на очі випадково потрапила справа «И. С. Крохин. Воспоминания о борьбе с бандитами в 1920 году». Стало цікаво, і документ я цей замовив.

На самому початку на двох з половиною сторінках тексту дійсно виявилися мемуари якогось І. С. Крохіна, який, будучи агентом військової агентурної розвідки (ВЧК), під виглядом шевця знайшов в 1920 році місце розташування банди, яка бешкетувала в околицях села Гуляйполе (зараз знаходиться в Нововодолазькому районі Харківської області), а також встановив її чисельність. Скажу чесно: нічого особливо цікавого там не було.

Лист №8 містив більш інтригуючу інформацію:

«29 квітня 1926 року.

Шановні товариші!

Істпарт ЦК ВКП(б) посилає Вам при цьому уривок спогадів т. Мельникова, що стосується Харкова. Спогади не перевірені».

Зізнаюся чесно і відверто: скільки б я не шукав, встановити, хто такий цей товариш Мельников, мені, на жаль, так і не вдалося. Колеги, яким пощастило тримати в руках унікальну книгу «Красный страж», про яку я писав вище, розповіли, що Мельников згадується там, але на ньому вони уваги не акцентували. Цілком ймовірно, що перебував він у нашому місті досить недовго й у 1926-му був ще живий. Чи був опублікований десь ще уривок спогадів, що стосуються Харкова, мені невідомо. Однак уточнення про неперевіреність спогадів вказує нам на те, що наведений нижче текст цензуру не проходив і розміщений в архівній справі, так би мовити, в чистому вигляді. Для історії харківської міліції фрагмент спогадів Мельникова має чималий інтерес, адже там автор розповідає чесно про її «народження». Та й текстів спогадів харківських міліціонерів 1920 років не так вже й багато. З цієї причини візьму на себе сміливість вперше розмістити його повністю спеціально для «Альфа-Омега».

«Укр. ЦК РКП/Б/ для придушення банд «Махно» й організації міліції як уже фахівець.

В цей період часу 1920 року махновщина (бандитизм), які існували та були для класу трудящих шкідливими та небезпечними ворогами революції.

ХАРКІВСЬКА ГУБЕРНІЯ

(Українська Республіка)

7-го вересня 1920 року приступив до організації Рад. Роб. Черв. Міліції в межах Української Рад. Республіки і був призначений начальником Харківської Губ. Рад. Роб. Черв. Міліції. Махновщина лютувала в усіх повітових містах і самому губернському місті Харкові.

Міліція була серед найнегативніших явищ і не на належній висоті — повне розкладання: нехлюйство, мародерство, хуліганство, хабарництво, пияцтво, і поліція, яка перебуває в лавах міліції, певним чином тероризувала ряди міліції. Першим обов’язком з лав міліції були негайно вилучені, арештовані й як шкідливі та небезпечні вороги трудового народу розстріляні:

  1. Секретар Харківської міськміліції — Фокін.
  2. Начальник Богодухівської міліції — Гарбуз.
  3. Начальник 10 району Харківської міліції — Писарєв.
  4. Старший помічник начальника Харківської міської міліції Меньшов та інші.

Після розстрілу й оголошення по всій губернії про неприпустимість в рядах міліції такого елемента, з якими буду робити так само включно до розстрілу. (Такий елемент небажаний для Рад. Роб. Влади).

В порядку бойового наказу було наказано видалити з лав міліції як шкідливих і небезпечних ворогів Революції протягом трьох днів: жандармів, всіх поліцейських державної варти, а також службовців в антирадянських установах.

Міліція вступила в епоху запеклої боротьби з бандами Махна з мобілізованих і прибулих з півночі на Україну, поза всякою чергою та в терміновому порядку був організований під моїм безпосереднім керівництвом ескадрон кінної міліції з відібраних і цілком надійних і відданих справі Революції.

Сов. Роб. Черв. Міліція брала активну участь в придушенні повстання банд Махно й особливо міліція несла розвідку, головним чином банди оперували в Чугуївському повіті, банди знахабніли до того, що нападали на окремі частини Рад. Міліції та робили «екзекуцію», для наочності збираючи селян і роблячи розгромні промови — бий комуністів і комісарів. З міліцією, спрямованою для придушення банд, були озлоблені, в полон не брали та мстилися за розстріли, вбивства наших радянських міліціонерів. Йшла обопільна боротьба з перевагою, звичайно, Рад. Роб. Черв. Міліції. Згодом міліція робила поразку та виганяла банди за межі Харківської губернії. Члени РКП майже всі без винятку були мобілізовані в ряди для придушення повстання банд.

Особливо слабко було поставлено розшукову частину, яка перебувала в найгірших і найважкіших умовах, головним чином продуктивність в роботі абсолютно відсутня:

  1. були відсутні в карному розшуку свідомі, енергійні та віддані справі Революції, а також знайомі з постановкою розшуку досвідчені товариші,
  2. відсутність зброї та обмундирування,
  3. несвоєчасна виплата платні тощо.

Долаючи всі вищевказані перешкоди й організовуючи міліцію всіх родів, вона була укомплектована й організована, а також подолані та ліквідовані банди Махно.

З такими труднощами та перешкодами довелося подолати всі повстання, які були у всіх повітах Харківської губернії. Можу сміливо заявити, що міліція Харківської губернії відважно виконувала свої завдання, покладені на неї Рад. Роб. Черв. Урядом.

21/IV-1927 року».

Як бачимо з тексту, ці спогади написані вкрай лаконічно і по справі, людиною, котра звикла більше до рішучих дій, а не до красномовного стилю. Але в той вкрай непростий час саме такі люди були на вагу золота. Адже завдяки їх спогадами ми можемо дізнатися, в яких складних умовах зароджувалася та формувалася міліція в нашому улюбленому місті.